Український КС має багатющу історію надання зацікавленим політикам так званих «соломонових рішень», дещо викривлених на користь «найрівнішої» з рівних гілок влади. Хто не пам`ятає дозвіл КС на третій термін для Кучми або узурпацію Судом права на зміну Конституції за часів Януковича?…

Але при всьому цинізмові тих подій йшлося лише про внутрішньополітичні змагання за повноваження, і лише опосередковано на них здійснювався зовнішній тиск.

Теперішня ситуація із змінами до української Конституції докорінно інша. Йдеться про територіальну цілісність країни.

Здавалося б, тут для КС, коли до нього надійде подання від Верховної Ради, найменше проблем. Проект норми, що стосується особливостей здійснення місцевого самоврядування в Донецькій та Луганській областях, прямо суперечить вимозі статті 157 Конституції щодо збереження територіальної цілісності України, а тому не може ухвалюватись парламентом. Тобто викреслюється з тексту – не важливо, основного чи перехідних положень.

Окрім того, викреслення переліку українських адміністративно-територіальних одиниць безпосередньо з тексту Конституції й перенесення їх до тексту якогось окремого закону (як от в Грузії та Молдові, котрих вже позбавили деяких територій) – є ще одним зазіханням на територіальну цілісність.

Оскільки змінити закон набагато легше, ніж Конституцію, а отже немає проблем через певний час викреслити з нього і Крим, і Севастополь, і будь-яку іншу територію. Тож Конституційний суд мав би і цю норму визнати неконституційною.

При цьому претензій щодо недотримання Мінських угод ніхто закинути Конституційному суду не може. Невже учасники нормандського формату пані Меркель та пан Оланд, або, тим більше, хтось із «венеціанців», чи, нарешті, лідерів ЄС дозволять собі мати претензії до незалежного українського Конституційного суду, в чиї повноваження не входить врахування таких документів, як Мінські угоди, підписані під диктатом сили?

Так, президент Порошенко як учасник перемовин в Мінську виконав взяті на себе під тиском зобов`язання – вніс на розгляд ВР проект змін до Конституції щодо окупованих агресором територій. І навіть не виключається, що «на підтримку мирного процесу» в парламенті знайдеться 226 депутатів, які спрямують проект до КС.

Але ніхто в Україні і за її межами не брав зобов`язань порушувати Конституцію в питанні процедури ухвалення змін до неї, ніхто не скасовував обов`язку КС дбати про територіальну недоторканість держави.

Здавалося б, крапка. А якщо у відповідь на негативний висновок українського КС Росія знов почне ескалацію, — у президента і парламенту все ще залишається механізм введення військового стану, що виключає внесення змін до Конституції навіть в частині децентралізації взагалі.

Але тут у Верховній Раді виступив президент Європарламенту пан Шульц і мало не прямим текстом закликав депутатів «підставити другу щоку». Принаймні так прозвучало нагадування слів Мартіна Лютера Кінга про те, що принцип «око за око» всіх залишить сліпими… Ну, і знову повторив, що, при всій повазі до українського суверенітету та територіальної цілісності, альтернативи політичному вирішенню проблеми Донбасу не існує.

Тому не можна позбутися передчуття, що Конституційному суду знов буде запропоновано створити черговий шедевр правової гнучкості та визнати територіальні поступки агресорові в питанні про окремі райони Донбасу – такими, що відповідають національній безпеці й територіальній цілісності України. Навіть уже зараз можна здогадатися, що чинному складу суддів КС в якості «аргумента» наведуть карну справу про їхню участь в узурпації влади Януковичем …

Втім, якщо судді КС не побажають брати на себе, окрім узурпації, ще й відверту державну зраду, то в них є вихід: запропонувати Верховній Раді прямо в преамбулі Конституції назвати речі своїми іменами. А саме, вказати, що Верховна Рада України в порушення міжнародного права, зокрема Статуту ООН, під тиском міжнародних структур поступається суверенітетом і територіальною цілісністю на догоду визнаному тими ж міжнародними структурами агресору — Росії…

Принаймні одну проблему такий відвертий хід вирішить – проблему сліпоти, від якої нас так застерігають міжнародні друзі.

Источник: Facebook

Related Images: