Я би назвав дуже здоровими і обнадійливими результати парламентських виборів в Туреччині.

Я вже писав, що інтрига парламентських виборів полягала не в тому, яка партія стане переможницею, а чи вистачить переможцю голосів для формування конституційної більшості. У свою чергу конституційна більшість потрібна не скільки проердоганівській Партії справедливості і розвитку, як самому Ердогану для переформатування державного устрою шляхом розширення президентських повноважень.

Наразі рано випромінювати впевненість, що такий сценарій більше неможливий — партія Ердогана матиме найбільшу фракцію і може створити коаліцію. Але чи цікавитиме перспектива перетворити Ердогана на нового султана єдиного вірогідного кандидата на коаліцію Партію національного руху?

Ясно інше — турецьке суспільство у більшості цінує демократію і не надто прагне «твердої руки» чи там якої-небудь «жорсткої президентської вертикалі». В Туреччині є політичне різноголосся і є реальні демократичні інституції та механізми. Не знаю чому, але мені від цієї думки якось навіть спокійніше стає.

Два феномени виборів: курдська партія пройшла в парламент подолавши дуже високий 10-відсотковий електоральний поріг; якась частина прихильників найбільшої опозиційної народно-демократичної партії, схоже, виявились політичними шахістами, вирішили ризикнути і підтримати курдську партію. Ризик виправдався — курди пройшли в парламент і відібрали в Ердогана голоси, що позбавило його не лише перспектив створення однопартійної конституційної, але навіть простої більшості.

Я вам так скажу, що Туреччина приречена бути виробником найбільш «душещипатєльних» мильних опер))

Источник: Facebook

Related Images: