Украинские власти внесли в украинско-российские отношения новый раздражитель. Об этом пишут «Комментарии».

8 июня глава государства после более чем годичной задержки решился одобрить Военную доктрину и Стратегию национальной безопасности Украины, после чего стали очевидны многочисленные различия в официальных взглядах двух стран на оборонную, внутреннюю и внешнюю политику.

Ныне принятые Украиной документы не обошли стороной одну из самых болевых точек украинско-российских взаимоотношений — базу ЧФ РФ в Севастополе. Две предыдущие редакции военных доктрин образца 1993 и 2004 годов не называли ни эту базу, ни ее функционирование военной угрозой. А вот ныне одобренная доктрина нанесла по Севастополю нешуточный и совсем не декларативный удар — в ней появилось два новых критерия, в каких случаях Украина будет расценивать действия россиян в Крыму как подготовку к началу войны с ней.

Критерий первый — в случае «перемещения без согласования с Украиной с пунктов дислокации подразделений Вооруженных Сил другого государства, которые, исходя из международных договоров, находятся на территории Украины». И второй — в случае «действия по применению таких подразделений против третьего государства». То есть, по ныне принятой доктрине получается, что отныне выход в море без разрешения украинской стороны либо применение кораблей или самолетов ЧФ РФ против третьей стороны будет расцениваться Украиной как акт подготовки к войне против нашей страны.

Ранее, во время грузино-российской войны 2008 года, отсутствие такой нормы в законах и указах Президента стало одной из причин, почему Киев не смог даже номинально угрожать флоту и авиации РФ постановкой минных полей или созданием радиопомех в случае выхода с нашей территории для бомбардировки мирных объектов в Грузии. Тогда, уже вдогонку, Ющенко подписал указы, согласно которым россияне должны были согласовывать с украинской стороной выход кораблей в море. Но на практике этот процесс не игнорируется только в особо «мирное время». На самом деле рычагов влияния у Украины попросту нет и по сегодняшний день. Об этом, безусловно, знают все, кто писал этот пункт доктрины. Выход здесь возможен только один — апелляция к третьей стороне.

Ныне вошедшая в силу новая украинская Стратегия национальной безопасности приготовила еще один неприятный подарок Кремлю, этим документом Украина официально заявляет, что не намерена присоединяться к числу стран, признавших с 2008 года независимость Абхазии и Южной Осетии. Так, в п. 4.2.5 стратегии указано, что Украина планирует оказывать поддержку международным усилиям, направленным, дословно, «против намерений легитимизировать тем или иным способом статус самопровозглашенных образований на территории государств региона».Українська влада внесли в українсько-російські відносини новий подразник. Про це пишуть «Коментарі».

8 червня глави держави після більш ніж річної затримки зважився схвалити Військову доктрину і Стратегію національної безпеки України, після чого стали очевидні численні відмінності в офіційних поглядах двох країн на оборонну, внутрішню і зовнішню політику.

Нині прийняті Україні документи не обійшли стороною одну з найбільш болючих точок українсько-російських взаємин — базу ЧФ РФ в Севастополі. Дві попередні редакції військових доктрин зразка 1993 і 2004 років не називали ні цю базу, ні її функціонування військовою загрозою. А от нині схвалена доктрина завдала по Севастополю неабиякий і зовсім не декларативний удар — у ній з’явилося два нових критерії, в яких випадках України буде розцінювати дії росіян в Криму як підготовку до початку війни з нею.

Критерій перший — в разі «переміщення без узгодження з України з пунктів дислокації підрозділів Збройних Сил іншої держави, які, виходячи з міжнародних договорів, знаходяться на території Україні». І другий — у разі «дії по застосуванню таких підрозділів проти третьої держави». Тобто, за нині прийнятої доктрині виходить, що відтепер вихід в море без дозволу української сторони або застосування кораблів або літаків ЧФ РФ проти третьої сторони буде розцінюватися Україною як акт підготовки до війни проти нашої країни.

Раніше, під час грузино-російської війни 2008 року, відсутність такої норми в законах і указах Президента стало однією з причин, чому Київ не зміг навіть номінально загрожувати флоту і авіації РФ постановкою мінних полів або створенням радіоперешкод в разі виходу з нашої території для бомбардування мирних об’єктів в Грузії. Тоді, вже навздогін, Ющенко підписав укази, згідно з якими росіяни повинні були погоджувати з українською стороною вихід кораблів у море. Але на практиці цей процес не ігнорується тільки в особливо «мирний час». Насправді важелів впливу у Україні просто немає і по сьогоднішній день. Про це, безумовно, знають всі, хто писав цей пункт доктрини. Вихід тут можливий тільки один — апеляція до третьої сторони.

Нині ввійшла в силу нова українська Стратегія національної безпеки приготувала ще один неприємний подарунок Кремлю, цим документом Україні офіційно заявляє, що не має наміру приєднуватися до числа країн, що визнали з 2008 року незалежність Абхазії і Південної Осетії. Так, у п. 4.2.5 стратегії зазначено, що Україна планує надавати підтримку міжнародним зусиллям, спрямованим, дослівно, «проти намірів легітимізувати тим чи іншим способом статус самопроголошених утворень на території держав регіону».

Related Images: