У жовтні в Україні відбудуться місцеві виборі. Ухвалений у липні Верховною Радою закон визначає правила їх проведення і вводить ряд неоднозначних новацій у вітчизняне виборче законодавство. До сьогодні документ очікував на підпис президента і, за інформацією «Главкома», Петро Порошенко вже виконав свою місію. Оголошено буде про це буде найближчим часом. Виборчий процес розпочнеться вже 5 вересня, а день голосування відбудеться 25 жовтня.

Навколо нового закону до його ухвалення точилися гострі суперечки. Приміром, з набуттям чинності документу з’являться декілька суперечливих норм. Перша неоднозначна новація: так звані відкриті списки. «Так звані» тому, що у підсумку автори закону вигадали такий алгоритм, в якому до відкритості стосунок має хіба що назва. «Главком» неодноразово вже про це писав.

Другий момент – імперативний мандат. Він дозволятиме відкликати обраного депутата. Дехто вже поспішив звинуватити ініціаторів цієї норми у бажанні закріпачити народних обранців. Та якщо ретельно розібратись у цьому механізмі, то й тут з’ясується, що запустити механізм відкликання не так просто, а депутатам осіннього призову він взагалі не загрожуватиме.

Голова Центральної виборчої комісії Михайло Охендовський фактично вперше погодився прокоментувати всі новації, затверджені парламентом. В інтерв’ю «Главкому» він розповів про те, чому новий закон про місцеві вибори не стане кроком вперед у розвитку виборчої системи, про те, в яку копійку обійдуться ці вибори державі, та за що Президент Порошенко нагородив його орденом імені Ярослава Мудрого.

А розпочати розмову з керівником ЦВК довелось з підведення підсумків виборів до Верховної Ради у скандальному 205 окрузі, де переміг одіозний висуванець Блоку Порошенка Сергій Березенко.

Є думка, що вибори у Чернігові стали генеральною репетицією місцевих виборів. За вашими словами, голосування на виборах у Чернігові пройшло без серйозних порушень. Тобто «каруселі», «тітушки», затримані копії печаток – це не серйозно?

Я говорив, що у день голосування не було суттєвих порушень. Що стосується виборчої кампанії, а саме етапу передвиборної агітації, то він у цілому справив негативне враження. І не тільки на мене. Гадаю, усі члени Центральної виборчої комісії поділяють думку, що цей етап був затьмарений численними повідомленнями про спроби прямого підкупу виборців, надання виборцям безоплатно різного роду товарів одночасно з агітацією, масове звезення до Чернігова під виглядом «громадських активістів» чи «туристів» значної кількості осіб з помітним рівнем спортивної або військової підготовки, а інколи і зі зброєю. Подібні форми впливу на виборців прямо заборонені законом про вибори народних депутатів. Отже, весь цей етап виборчого процесу заслуговує різко негативної оцінки.

Але це були не настільки суттєві порушення, щоб вплинути на результати виборів?

Суттєві. І, безумовно, неприйнятні. Але вплив на результат виборів можна об’єктивно оцінити лише щодо порушень, які мають місце у день голосування та при підрахунку голосів. І виходячи, у першу чергу, із кількісних критеріїв: наприклад, скільки бюлетенів протизаконно опинилися у виборчих скриньках, скільки голосів було неправильно відображено у протоколах дільничних комісій. Без цього, до речі, обійшлося. З іншого боку, вплив на результат таких протизаконних дій як прямий або непрямий підкуп в українських реаліях оцінювати важко. Вони, безумовно, спотворюють… Але ми ж не можемо виключати і того, що, отримавши від імені кандидата гроші або продуктовий набір, виборець сповнюється до нього такою ненавистю, що у день виборів упевнено голосує за когось іншого.

Якщо ж оцінювати сам день голосування, то порушення, які мали місце 26 липня, є достатньо типовими для будь-яких мажоритарних виборів в Україні. На жаль, це необхідно підкреслити. Разом з цим, ті порушення, про які повідомляли ЗМІ (а саме: присутність у приміщеннях для голосування деяких дільниць осіб з підробленими посвідченнями працівника газети Комітету виборців, які були оперативно затримані міліцією, кілька спроб сфотографувати або винести виборчий бюлетень, на які своєчасно відреагували спостерігачі, члени дільничних комісій та працівники правоохоронних органів), за своєю природою і за кількістю, очевидно, не могли вплинути на остаточний результат виборів, який буде встановлений ЦВК. Це ж стосується і підрахунку голосів на кожній з 83 виборчих дільниць і підсумків голосування.

Але, зверніть увагу, попри безліч повідомлень у ЗМІ про порушення під час виборчої кампанії, кількість скарг, які надійшли до нас за весь виборчий процес – всього чотири. Це один з найменших показників на виборах в одномандатних округах. Офіційно до ЦВК чомусь практично ніхто не звертався. Відповідно, Центральна виборча комісія і не мала формальних підстав розглядати ті чи інші порушення. Крім того, усі подані скарги були неналежно оформлені, що виключало можливість їх розгляду на засіданні Комісії по суті. Це з одного боку. З іншого – ці скарги містили повідомлення про порушення встановлених законом обмежень щодо ведення передвиборної агітації. Закон містить імперативну норму, за якою такі скарги ЦВК повинна надсилати до правоохоронних органів, що і було зроблено. Міліція в свою чергу тепер має перевірити викладені у скаргах факти і відреагувати відповідним чином, забезпечивши притягнення винних до відповідальності.

Якщо до вас надійшла настільки мала кількість скарг, то тепер можна сказати, що це найбільш чесні і чисті вибори?

Ні. Я би від такої оцінки утримався. Давайте спробуємо оцінити виборчий процес за окремими його етапами. У встановлені законом строки та спосіб було утворено окружну та дільничні виборчі комісії, складено списки виборців. Відносно спокійно та безконфліктно пройшов етап реєстрації кандидатів… За винятком, звичайно, інциденту із повідомленням про мінування будівлі ЦВК в кінці останнього дня прийняття документів для реєстрації кандидатів. Сподіваюсь, що висновки з того інциденту вже зроблені і кандидати, які матимуть намір реально балотуватися на майбутніх виборах, не будуть відкладати подачу документів на останні години. Про так званих «технічних» кандидатів говорити зараз не буду. Як ми вже відзначили, різко негативної оцінки заслуговує етап передвиборної агітації. При всьому цьому достатньо позитивної оцінки заслуговує перебіг голосування на виборчих дільницях. За це потрібно подякувати і членам дільничних виборчих комісій і спостерігачам від кандидатів та громадських організацій. І вже абсолютно позитивної оцінки заслуговує підрахунок голосів виборців на дільницях. У ЦВК немає зауважень до якості, швидкості і чіткості такого підрахунку.

Як відомо, паралельний підрахунок голосів проводили і штаби кандидатів, і громадські організації, які спостерігали за виборами. На цих виборах працювали спостерігачі і від Комітету виборців, і від громадянської мережі «Опора». В усіх випадках результати паралельного підрахунку голосів практично збіглися з результатами, зафіксованими у протоколах ДВК та оприлюдненими ЦВК. Швидкість та точність підрахунку голосів заслуговує надзвичайно високої оцінки. Хоча якщо говорити про цей виборчий процес у цілому, то осад, звичайно залишився…

Головний конкурент переможця на цьому окрузі Геннадій Корбан спочатку заявив, що оскаржуватиме результати виборів у суді, але потім передумав. У нього немає доказів порушень, які могли вплинути на результат виборів?

Членам Центральної виборчої комісії законом заборонено публічно оцінювати діяльність кандидатів у народні депутати України. Ми не коментуємо зміст заяв того чи іншого кандидата. Це його власна справа.

Отже, якщо говорити з точки зору організаторів виборів і безвідносно до висловлювань будь-якого кандидата, підстав сумніватися у достовірності підрахунку голосів на виборчих дільницях немає. Відповідно, немає підстав ставити під сумнів загальний результат виборів.

На цих виборах не працювали міжнародні спостерігачі. Це якось позначилося на чистоті кампанії?

Міжнародні місії зі спостереження за виборами ніколи не запрошуються на проміжні вибори, які відбуваються лише в одному виборчому окрузі. Абсолютно очевидно, що для Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ, для Європарламенту, ПАРЕ, інших інституцій, які традиційно спостерігають за виборами, вибори в одному окрузі не є настільки цікавим та показовим предметом оцінки, щоб надсилати якусь потужну місію. З іншого боку, звичайно, це не виключає участі у спостереженні за виборами інших спостерігачів, наприклад, від міжнародних неурядових організацій. До цих виборів, так само як і до попередніх проміжних виборів в одномандатних виборчих округах, інтересу з боку закордонних спостерігачів не було. З питання реєстрації спостерігачів до нас не зверталася жодна міжнародна організація. Чи вплинула їх відсутність на перебіг процесу? Очевидно, що так. Оскільки, коли ми говоримо про загальнонаціональні вибори, присутність іноземних спостерігачів є певним стримуючим фактором для кандидатів. Тоді вони відчувають, що те, що вони роблять, оцінюється не тільки в Україні – їхніми виборцями та суспільством, а і міжнародним співтовариством. Хоча відсутність спостерігачів абсолютно не означає, що те, що мало місце в Чернігові залишиться непоміченим у світі. Під час виборчого процесу у мене було кілька зустрічей з послами іноземних держав, представниками міжнародних міжурядових організацій в Україні. Вони висловлювали глибоку стурбованість з приводу подій у 205 виборчому окрузі.

Отже, чи немає у вас побоювання, що місцеві вибори восени можуть перетворитися на один суцільний Чернігів?

В чому полягає одна з причин того, що ми побачили в Чернігові? В тому, що не були зроблені висновки з правопорушень під час виборів народних депутатів у 2014 році, не були покарані винуватці. Я ні в якому разі не закликаю до якихось показових судових процесів. Але з іншого боку, якраз відчуття безкарності, яке в нашій державі достатньо давно існує навколо виборів, і породжує спокусу ще раз і ще раз робити те, що робилося колись, і що є неприйнятним для цивілізованого демократичного суспільства. Технології маніпуляцій на виборах у чомусь вдосконалюються, але суть їх залишається. Насправді, ми і у Чернігові нічого нового не побачили.

Ці порушення у 205 окрузі були відвертими, кричущими з одного боку, а з іншого – такими, які, на мій погляд, достатньо легко розслідувати. Наприклад, згадаймо повідомлення про те, що начебто в окрузі були виявлені фальшиві печатки дільничних виборчих комісій. По-перше, ні про які печатки говорити, звичайно, підстав немає. Насправді, якщо бути юридично точним, були виявлені силіконові вироби, які своїм зовнішнім виглядом нагадували печатки виборчих комісій. Усім, хто трошки обізнаний у виборчому законодавстві, одразу спало на думку, що таку провокацію могли вигадати технологи якогось із штабів, своїми ж силами її виявити, зробивши з цього сенсацію. От, мовляв, дивіться, який випадок! Але усі ж розуміють, що це не означає, що ризик підробки протоколів дільничних виборчих комісій дійсно існував. Це ідіотизм. Уявіть, в ДВК – від 10 до 18 осіб. Печатка комісії, отримана в ОВК, зберігається в сейфі і усі члени комісії знають, як вона виглядає. Протоколи заповнюються на спеціальних бланках, їх виготовлення забезпечує ЦВК. Справжність протоколу засвідчується не тільки печаткою, а і підписами усіх членів дільничної виборчої комісії. Навіть від того, що на якійсь копії раптом опиниться відбиток підробленої печатки, така копія не стане справжнім протоколом і не зможе конкурувати з ним. Як відрізнити справжній протокол від несправжнього і дільнична виборча комісія, і окружна і тим більше ЦВК, повірте, знають. Жодного впливу на виборчий процес подібний випадок мати, безумовно, не міг. Просто хтось намагався формувати інформаційний фон цього виборчого процесу і підтримувати його протягом усіх виборів. Правоохоронними органами був опитаний водій, у якого ці силіконові вироби були вилучені. Як на мене, для міліції не дуже складно встановити, від кого він їх отримав. Є можливості встановити зв’язки цього водія, ту особу, від якої він отримав ці матеріали і вийти в кінцевому рахунку на замовника. Питання тільки в тому, чи є воля і бажання довести до кінця хоча б якесь провадження…

Тобто, якщо не буде покарання зараз, то восени будемо спостерігати теж саме?

Я сподіваюся на те, що уся Україна зробить висновки з подій у 205 окрузі. І майбутні кандидати на місцевих виборах вже також усвідомили, чого не можна допускати в їхніх виборчих кампаніях.

Сподіваюся, що і правоохоронні органи також будуть готовими протидіяти таким спробам.

Новий закон про місцеві вибори передбачає застосування дещо іншої виборчої системи. Але все одно кандидатам доведеться вести агітацію в територіальних виборчих округах. Конкурувати в округах між собою будуть і партії, і окремі кандидати. Спокуса отримати голоси шляхом підкупу буде. Але поведінка кандидатів визначається рівнем толерантності суспільства до тих чи інших дій.

Чи допоможе нова редакція закону про місцеві вибори, ухваленого Верховною Радою, краще провести місцеві вибори восени цього року, ніж це було у 2010 році? Тоді багато хто називав ті вибори ледь не найбруднішими в історії України.

Проблема українських виборів, я переконаний, вже достатньо давно не пов’язана з якістю законів, за якими вони проводяться. Якщо взяти навіть закон 2010 року, за яким відбулись ті критиковані вибори… Наша проблема не в законі. Наша проблема в тому, що за рівнем готовності сприйняти порушення чи піти на нього під час виборчого процесу, а згодом прийняти результат виборів наше суспільство негативно відрізняється від жителів цивілізованих країн Європи. Закон про місцеві вибори 2010 року, який до цього часу залишається чинним через те, що не оприлюднено новий закон, передбачає проведення виборів за змішаною виборчою системою. Тобто половина складу районних, міських, обласних рад та Верховної ради Криму обираються за партійними списками (за пропорційним компонентом), а інша половина – в одномандатних мажоритарних виборчих округах. Це та сама система, за якою обиралася Верховна Рада поточного скликання. Це та сама система, якщо говорити загально, яка застосовується на виборах у Німеччині. Але у Німеччині ж не виникає ніяких проблем на виборах Бундестагу. А у нас виникають. Чому? Не в законі ж справа, ще раз кажу, – тут явно не меблі (або норми) у першу чергу міняти потрібно.

Щодо нового закону, то чогось революційно нового він, на мій погляд, не створив. Головним його позитивом є те, що партії, виборчі списки яких подолають 5-відсотковий бар’єр, не будуть втрачати голоси внаслідок програшу їх кандидатів в окремих округах. Кожен голос, відданий за кандидата в окрузі на виборах районних, міських, обласних рад та ВР АРК буде зараховуватись відповідній місцевій організації партії. Але ж запроваджену ним виборчу систему не можна вважати пропорційною системою з відкритими списками в класичному розумінні. Така система стимулювала б внутрішньопартійну конкуренцію. Вона, безумовно, змусила б змінюватися так звані партії вождистського типу. Партійне керівництво змінювалося б природнім шляхом, формуючі нові політичні еліти за підсумками виборів, виходячи з успішності або провальності виборчої кампанії та отриманих від виборців оцінок своєї попередньої роботи.

Новий закон, за яким проводитимуться місцеві вибори в 2015 році, на жаль, цьому не сприяє. Його особливість полягає в тому, що він є своєрідним гібридом, як кажуть, «ужа і єжа», мажоритарної і пропорційної виборчих систем. Що з цього вийде? Побачимо.

У нашому висновку, який готувався для Міністерства юстиції перед направленням закону на підпис Президенту України, відзначено, що закон обмежує громадян України у можливості реалізації їх пасивного виборчого права на виборах депутатів районних, міських, обласних рад та ВР АРК шляхом самовисування, передбачаючи можливість реалізації права бути обраним на вказаних виборах виключно через місцеві організації політичних партій. Закон також установлює нерівні можливості для реалізації пасивного виборчого права для громадян, які висуваються місцевими організаціями політичних партій та шляхом самовисування.

Наприклад, людина, яка піде на вибори шляхом самовисування, зможе балотуватися лише на одну виборну посаду – сільського, селищного чи міського голови або депутата сільської чи селищної ради. В той час як кандидат, висунутий місцевою організацією політичної партії, матиме можливість балотуватися і в депутати місцевої ради, і на посаду відповідного голови. Окрім того, перехідними положеннями закону передбачено механізм відкликання депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, який, на мій погляд, є абсолютно неприйнятним для демократичного суспільства. Не можна через процедуру збору підписів позбавляти мандата людину, яка цей мандат отримала на вільних виборах шляхом таємного голосування. Несиметричні за своїм змістом процедури не можуть приводити до симетричних юридичних наслідків.

Ваш колега по ЦВК Андрій Магера вважає нову виборчу систему місцевих виборів маніпулятивною і такою, яка не має жодного відношення до демократії. Згідні?

Я сподіваюся, що цей закон, якщо і застосовуватиметься на місцевих виборах, то буде застосований лише один раз. Поділяючи думку про необхідність існування стабільного виборчого законодавства, упевнений, що парламент здатен у майбутньому ухвалити більш пристойний закон.

Президент досі не підписав новий закон про місцеві вибори. Як затягування може позначитися на підготовці виборів?

В ЦВК всі дуже чекають на рішення Глави держави щодо підписання закону та його швидке оприлюднення. Хоча з підписаним Головою Верховної Ради текстом ми вже ознайомилися. Можемо зробити висновок, що ЦВК буде необхідно прийняти понад 50 нових актів для забезпечення належного застосування цього закону, розробити та затвердити близько 80 форм зразків виборчих документів, печаток, штампів, вивісок виборчих комісій. В разі набрання законом чинності, виборчий процес розпочнеться 5 вересня. Очевидно, що часу залишилося дуже обмаль. Ви знаєте, що одним із виборчих стандартів є те, що виборче законодавство не може суттєво змінюватися пізніше, ніж за рік до початку виборів. У нас же його змінили практично за півтора місяці, до того ж – ще й досі не оприлюднили. ЦВК не звикати – ми точно встигнемо прийняти усі необхідні рішення. Але крім цього необхідно ж встигнути і роз’яснити виборцям, в чому полягатимуть нові особливості голосування. Це ж питання правової культури виборців. Це по-перше. По-друге, окрім ЦВК підготовкою місцевих виборів набагато більшою мірою мають займатися територіальні виборчі комісії. Людей, які у цих комісіях працюватимуть, також необхідно підготувати. Потрібно буде і організувати навчання дільничних виборчих комісій, розробивши відповідні методичні матеріали. Повторюю – часу дуже мало.

Але наразі грошей на підготовку членів комісій не виділено?

У мене немає сумнівів, що місцеві вибори будуть профінансовані. Бюджетних проблем виникати не буде. Проблеми, пов’язані з навчанням, безумовно, потребують дуже серйозної уваги. Ми плануємо їх вирішувати за допомогою міжнародних організацій, які традиційно виступають фінансовими донорами для програм навчання членів виборчих комісій нижчого рівня.

Чи рахували вже кошторис майбутніх виборів з урахуванням, що проводитимуться вони за новим законом?

Остаточної цифри ще немає. Але знадобиться близько 1 млрд 180 млн гривень, можливо трошки менше. Ця сума вже закладена в Держбюджеті на підготовку місцевих виборів.

Цих грошей буде достатньо?

Так.

Вибори міських голів у великих містах тепер відбуватимуться у два тури. Поясніть, будь ласка, яким чином формуватиметься комісія перед другим туром, адже за новим законом до неї мають увійти представники лише двох лідерів голосування у першому турі?

Мажоритарна виборча система абсолютної більшості, за якою може виникнути необхідність у призначенні повторного голосування або другого туру виборів на виборах міських голів, буде застосована у містах з кількістю виборців понад 90 тисяч. Таких міст в Україні зараз 44, з урахуванням Автономної Республіки Крим, Донецької і Луганської областей. Під час другого туру виборів міських голів застосовуватиметься той же принцип формування дільничних виборчих комісій, що і під час другого туру виборів Президента. Кожен з двох кандидатів, щодо яких буде призначено повторне голосування, матиме право подати до нового складу ДВК рівну кількість осіб. Склад територіальних комісій при цьому змінюватися не буде.

Можливість залучення представників технічних кандидатів у тервиборчкомах, які гратимуть на стороні когось з лідерів перегонів залишається?

Механізм формування територіальних комісій дещо змінився в порівнянні з попередніми виборами. Місцеві організації партій, які мають фракції у Верховній Раді, зможуть подати до складу комісії вже не по три, а по дві кандидатури, які підлягатимуть обов’язковому включенню. Таким чином, може бути заповнено максимум 12 місць із 18. Інші, як правило, шість місць буде заповнено шляхом жеребкування серед кандидатур, поданих зареєстрованими у відповідній адміністративно-територіальній одиниці місцевими організаціями політичних партій. Чи виключає це можливість використання так званих технічних партій? Ні. Навпаки, це стимулюється. Партії, які отримують місця у виборчих комісіях шляхом жеребкування, в подальшому можуть пропонувати свої квоти зацікавленим особам. Це явище може бути навіть більш масштабним у порівнянні з парламентськими виборами. Оскільки кількість суб’єктів, які формують попит на місцевих виборах, є більшою.

Як ви оцінюєте механізм відкликання депутата у новому законі ?

Механізм відкликання депутатів зможе бути застосованим лише через рік після набуття повноважень депутатами, обраними на виборах 2015 року. Сподіваюсь, що за цей час знайдеться хоча б один суб’єкт, уповноважений звертатися до Конституційного суду щодо оцінки конституційності тієї процедури відкликання депутата, яка передбачена в перехідних положеннях закону про місцеві вибори. Цими положеннями внесено зміни до законів про місцеве самоврядування та про статус депутатів місцевих рад. У разі прийняття Конституційним судом рішення про неконституційність відповідних норм, процедура відкликання депутатів місцевих рад на практиці застосовуватися не буде.

Процедура позбавлення мандату не може бути відмінною від процедури отримання цього мандату. Якщо депутат або сільський, селищний чи міський голова отримав свій мандат на виборах шляхом таємного голосування, то чи правильно позбавляти його мандата шляхом простого збору підписів, які, як правило, підробляються і належної процедури перевірки яких не існує? Передбачений новим законом порядок відкликання депутатів та сільських, селищних і міських голів, на мій погляд, виглядає юридично абсурдним. Застосування такого порядку мені коментувати не хотілося б.

У разі спроб відкликання народні обранці можуть захищатися за допомогою судових позовів?

Якщо відповідні норми закону залишаться чинними, суди будуть змушені їх застосовувати. Але питання їх конституційності для мене особисто залишається.

На місцевих виборах у Чернігові проводилися різні екзит-поли, результати опитування яких кардинально відрізнялися. Чи не бачите ви потреби врегулювати правила проведення опитувань на виході з дільниць, аби уникнути маніпуляцій?

Це не питання виборчого законодавства. Розбіжності в результатах екзит-полів, які проводилися різними компаніями, можуть бути предметом для дискусії в певному професійному середовищі. Соціологи самі мають знайти відповідь на питання, чому так відбувається. Ми ж з вами не можемо допустити думки, що результат екзит-полу може бути визначений тим, хто є його замовником?

Центральна виборча комісія цифрами екзит-полів ніколи не оперує. Ми використовуємо лише дані, отримані з передбачених законом джерел – повідомлень про зміст протоколів ДВК, отриманих від окружної комісії по системі «Вибори», та оригінальних примірників протоколів, які офіційно подаються в ЦВК.

Президент Петро Порошенко, численні міжнародні інституції і західні політики в один голос називали дострокові вибори у 2014 році ледь не взірцевими. У той же час вибори у 2010 році, у 2004 році оцінювались як «чи не найбрудніші». Як так виходить, що в ЦВК працюють практично одні й ті ж люди, але проводять вибори вони то «найкраще», то «гірше не може бути»?

По-перше, з 2004 року працює вже третій склад Центральної виборчої комісії. По-друге, великою помилкою було б ставити якість того чи іншого виборчого процесу в пряму залежність від персоналій членів ЦВК. Центральна виборча комісія є органом адміністрування виборів. І питань до адміністрування після 2004 року, як правило, ні у кого не виникало. Якість організації виборів в Україні неодноразово відзначали і іноземні спостерігачі. Отже, як орган управління виборами ЦВК була, є і найближчим часом залишиться адекватною. А ті негативні прояви, які виникали під час деяких виборчих процесів, не можна пов’язувати тільки зі складом виборчих комісій, і тим більше – лише з Центральною. Є певний рівень розвитку нашого громадянського суспільства, якому ті чи інші вибори завжди відповідають. Скажімо, вибори 2004 року виконали роль запобіжника проти фальсифікацій на виборах народних депутатів 2006 і 2007 років. Хоча необхідно відзначити, що тоді і сама виборча система не стимулювала порушення. Чесність виборів Президента 2010 року теж ніхто не ставить під сумнів. Результат виборів, зрештою, був оцінений та визнаний міжнародним співтовариством. І принаймні половина українського суспільства, якщо і має зараз претензії до тих виборів, то має спитати з себе. Потім були місцеві вибори 2010 року, які стали очевидним кроком назад в дотриманні виборчих стандартів. Але знову ж таки – місцеві вибори адмініструються цілою низкою виборчих комісій. Їх працювало більше 12 тисяч по всій країні. Організовані вони були на належному рівні. Не завжди належною і адекватною була реакція і виборчих комісій, і судів, і правоохоронних органів на ті випадки порушень, які тоді мали місце і були спричинені, у першу чергу, поверненням до змішаної системи виборів, застосуванням її мажоритарного компонента. Тоді, до речі, закон дозволяв скасовувати реєстрацію кандидатів – це також, безумовно, мінус.

За організацію виборів 2012 року в цілому, якщо не брати деякі проблемні округи, теж особливо немає чим дорікати ЦВК і іншим виборчим комісіям. Хоча вже тоді стало остаточно зрозуміло, що мажоритарний компонент виборчої системи в українських реаліях створює підґрунтя для використання адмінресурсу, спроб підкупу виборців.

Вибори Президента 2014 року стали найкращими в історії України, попри складні умови, у яких вони проходили, оскільки змінилося суспільство, знизився рівень його толерантності до порушень, результат виборів збігся з його очікуваннями. Але низка прикрих випадків, які мали місце вже на виборах народних депутатів 2014 року, залишившись безкарними, спричинили те, що тепер буде називатися «205-й округ».

Висновки мають зробити всі: і організатори виборів, і правоохоронні органи, і кожен потенційний кандидат, і кожен виборець. Критикувати за всі недоліки виборів тільки Центральну виборчу комісію – простіше за все. Але ж давайте пам’ятати, що далеко не одна вона причетна до всього, що відбувається на виборах, і не на все навіть вона може впливати.

Чи можна сказати, що члени ЦВК є заручниками рішень депутатів, які пишуть недолугі закони, і високопосадовців, наділених владою?

Ні. Наша відповідальність полягає в тому, щоб організувати вибори відповідно до законодавства. Це ми завжди усвідомлюємо і завжди робимо. Але Центральна виборча комісія не може нести відповідальність, наприклад, за те, що окремий виборець готовий продати свій голос. А потім цей же чи інший виборець каже: дивіться, у нас купують голоси! Так не продавайте свої голоси! Якщо не будете продавати, то не буде й попиту у кандидатів!

Ви дуже довго працюєте в Центральній виборчій комісії, та і цей її склад працює без змін уже більше відведеного терміну. Ви не вважаєте, що потрібно все таки провести ротацію?

Періодична змінність складу органу адміністрування виборів є одним із загальновизнаних виборчих стандартів. І, безумовно, ситуація, коли деякі члени ЦВК, включаючи вашого покірного слугу, будучи призначеними 1 червня 2007 року на сім років, продовжують працювати на тих же посадах вже більше ніж понад рік після закінчення цього строку, не може тривати безкінечно.

Повірте, що це, як мінімум, некомфортно і для мене, і для 11 моїх колег. З одного боку, тут немає юридичної проблеми – закон таку ситуацію дозволяє. Але є ціла низка інших – від етичних до політичних. Зрештою, ми продовжуємо сподіватися, що вже найближчим часом фракції і групи у Верховній Раді України зможуть узгодити відповідні кандидатури та ухвалити рішення, які необхідні для ротації 12 членів ЦВК, строк повноважень яких завершився ще в червні 2014 року, але самі ці повноваження не припинені до цього часу. На посади членів ЦВК мають бути призначені фахівці, які мають відповідний досвід, користуються довірою українського суспільства та зможуть забезпечити легітимність цього органу.

Чи ви говорили про необхідність ротації ЦВК депутатам? Що вони відповідають?

На рівні особистих контактів тема обговорюється. Втім, ви ж розумієте, що не члени ЦВК є тими суб’єктами, через яких ротацію частини складу комісії не проведено досі. Коли нас призначали, ніхто б не повірив, якби нам сказали, що після 1 червня 2014 року нам доведеться продовжувати працювати на цих посадах, тим більше – в 2015 році. Але – маємо те, що маємо…

Пане Михайле, станом на сьогодні, чи бачите ви можливість проведення виборів на окупованих територіях?

Є певні передумови, дотримання яких необхідне для того, щоб місцеві вибори там відбулися. Вони чітко викладені у Мінських угодах. І першою з них, безумовно, є припинення вогню. Але і після цього, для того, щоб уможливити вибори, має бути виконаний цілий комплекс інших дій. Очевидно, що в окремих районах Донецької та Луганської областей мають бути скасовані призначені у так званих «ДНР» і «ЛНР» відповідно на 18 жовтня і 1 листопада масові заходи, які хтось чомусь вирішив назвати виборами. На всій території Донецької та Луганської областей, у тому числі і їх на тимчасово непідконтрольній українському уряду частині, має бути забезпечено дотримання українського виборчого законодавства і міжнародних стандартів вільних та чесних виборів. Станом на сьогодні – цього немає.

Голова Донецької ОДА Павло Жебрівський пропонує перенести місцеві вибори і на тих територіях Донбасу, які контролює Київ, на 2017 рік. Їх дійсно потрібно переносити?

ЦВК буде ретельно вивчати ситуацію з безпекою виборів на контрольованій урядом території Донецької і Луганської областей – в кожній окремій адміністративно-територіальній одиниці. Виходячи з результатів аналізу ми і будемо приймати відповідні рішення. На мій погляд, якщо ми змогли у 2014 році провести там і вибори Президента України, і позачергові вибори народних депутатів, то і чергові місцеві вибори у цьому році проводити там також необхідно.

Дискримінація громадян України за ознакою місця проживання заборонена Конституцією. Адже територіальна громада, наприклад, Слов’янська, має таке саме право на місцеве самоврядування як і територіальна громада Львова. І обмежувати це право без достатніх підстав неприпустимо. Безумовно, ми будемо звертатися і безпосередньо до військово-цивільних адміністрацій Донецької і Луганської областей, враховувати їх бачення і пропозиції при прийнятті остаточного рішення комісії.

Чи часто ви часто спілкуєтеся з Президентом? Про що говорили востаннє?

Востаннє – на початку листопада минулого року. Під час наради щодо ходу підрахунку голосів у 59 виборчому окрузі (на дострокових парламентських виборах – «Главком»), де виникли суттєві, скажімо так, складнощі. Про це і говорили.

До Дня Конституції Президент нагородив вас орденом. Це подяка за те, що Петро Порошенко виграв вибори?

Для мене це – оцінка роботи усієї Центральної виборчої комісії щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України і народних депутатів України 2014 року. Ви пам’ятаєте, у яких умовах нам довелося проводити ті вибори, координуючі свої дії з Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, зі Службою безпеки, іноді використовуючи можливості їхніх підрозділів навіть для транспортування виборчої документації. Пам’ятаєте і спроби втручання в роботу систему «Вибори» з боку спецслужб однієї із сусідніх країн, з якими ми до того не стикалися ніколи у своїй історії і яким нам вдалося запобігти у травні 2014 року. Давайте згадаємо й те, як тоді оцінювалась робота комісії і засобами масової інформації, і суспільством, і парламентом. Отже цю нагороду я розцінюю не як нагороду самому голові комісії, а як відзначення заслуг і зусиль кожного із колег, з якими я маю честь працювати разом, усього Секретаріату ЦВК і Служби розпорядника Державного реєстру виборців. Лише хибне сприйняття посади голови ЦВК може провокувати припущення, що це або розрахунок за щось, або аванс. Я такі припущення відкидаю. Жодних зобов’язань перед Главою держави, крім обов’язку забезпечувати організацію роботи Центральної виборчої комісію для виконання завдань, які поставлені перед нею законом, у мене не було і немає. І цей склад вже на дев’ятому році свого перебування на посадах, переконаний, вже неодноразово доводив, що Комісія працює як незалежний державний колегіальний орган.

І все ж таки, чи не здається вам, що факт отримання нагороди від зацікавленої сторони, від влади, є підтвердженням лояльності?

Член ЦВК є державним службовцем. І цим все сказано. Я служу нашій державі вже дванадцятий рік. Як робив це до нагородження, так буду робити і після.

Вашу нагороду вже встигли порівняти з тією, яку отримав глава ЦВК Росії пан Чуров 2012 року з рук президента Росії. Вам подобаються такі аналогії?

Такі порівняння – ще одна ілюстрація рівня політичної культури в Україні. Системна дискредитація органу адміністрування виборів в нашій країні є складовою технологій маніпуляції суспільною свідомістю, формування потрібної громадської думки, які використовуються деякими політичними силами. Нічого нового тут немає.

На жаль, деякі українські партії та політики, програючи вибори, або не досягаючи бажаного для себе результату, намагаються знайти винних. І найпершим, найзручнішим об’єктом для звинувачень та критики традиційно є ЦВК. У цивілізованих країнах, програвши вибори, партії в середині самих себе з’ясовують чому так сталося, інколи змінюють лідерів, оновлюють свої програми, готуючись до наступних виборів. Але це – поки не про Україну. Ми давно звикли працювати в умовах системної дискредитації. Показовими ж і такими, що дійсно заслуговують на увагу, для мене є оцінки нашої роботи, які робить міжнародне співтовариство, місії спостереження за виборами БДІПЛ ОБСЄ, ПАРЄ, Європейського парламенту. Вони не завжди є приємними. Але у них набагато більше об’єктивності, ніж у заявах деяких наших політиків.

Яка вірогідність, що Верховна Рада змінить склад ЦВК перед виборами восени?

Або змінить – або не змінить. Виходить – 50 на 50. Поки не призначені інші члени комісії, ми повинні працювати. Упевнений, що наші законодавці будуть здатними зважено оцінити всі обставини і прийняти те рішення, яке буде необхідним для найкращої організації виборчого процесу місцевих виборів 2015 року. Яким буде це рішення – подивимось. Сьогодні ж разом з колегами ми кожного дня намагаємось робити те, що повинні на своїх посадах. Через зрозумілі причини довготривалих планів, пов’язаних з роботою тут, у більшості членів ЦВК немає. Але й планувати роботу в інших місцях поки, уявіть, що не можемо – незрозуміло, з якого часу…

Чи багато членів ЦВК висловлювалися про бажання змінити роботу?

Ще навесні цього року під час однієї з нарад одна з членів Комісії емоційно запитала: «Що ж це за робота така, з якої навіть звільнитись по-людські неможливо?». Зараз у 12 членів комісії вже немає законних підстав подавати заяви про дострокове припинення своїх повноважень, оскільки строк таких повноважень закінчився. Звільнення «за власним бажанням» після цього законом «Про Центральну виборчу комісію» не передбачено. Трошки смішно, вам не здається?

Related Images: