— Кращий спосіб визволити полонених — наловити терористів і мінятися, — вважає військовий експерт, психолог Олексій Арестович, 39 років. — Слід домовлятися з кожним князьком. І витягати наших солдатів, міняючи навіть одного на півтори тисячі, як ізраїльтяни. Політика проста — щоб усі полонені повернулися. Тоді моральний дух армії буде високий.

Викуповувати бранців не варто. Ми даємо противнику ресурс, щоб він воював і брав нових полонених. Це замкнене коло.

Скільки наших військових у полоні — точно не знає ніхто. Відомства не обмінюються інформацією. Армія рахує своїх окремо, МВС — окремо, «правосєки» — теж. Називають приблизну цифру — 500 силовиків.

Найчастіше в полон потрапляють мобілізовані, які не хочуть воювати. Наприклад, у тербатальйон нахапали, кого знайшли. Дали їм легку зброю, відправили проти артилерії й танків. При першому ж обстрілі половина розбігається. А коли тікати нікуди, здаються ворогу.

У нас основна проблема не на фронті, а з мобілізацією. Всі три її хвилі зірвані. Кадрових офіцерів не знайдеш. На батальйон — це 650 осіб — може бути один кадровий офіцер. Але їх не призивають. У мене товариш сім разів штурмував військкомат і заплатив півтори тисячі доларів хабара. Тільки тоді поїхав служити.

Та загалом, як для такого військового конфлікту, українських полонених було небагато, десятки до оточення під Іловайськом. А от сепаратистів та російських бойовиків наші нагребли стільки, що їх ніде утримувати. Слідчі ізолятори найближчих областей переповнені. За найскромнішими підрахунками, їх тисяча.

Мінські домовленості про обмін «всіх на всіх» залишаються порожніми балачками. У терористів немає єдиного центру, з яким можна було б домовлятися. Кілька угруповань ворогують між собою, торгують полоненими і не визнають жодних угод. Під час обміну вони намагаються залишити в себе військових, що мають рідкісні спеціальності: артилеристів, танкістів. Піхоту міняти легше. І зовсім неохоче віддають добровольців. Останні це знають, намагаються не потрапляти в полон — носять для себе гранату на шиї. Розуміють, якщо не прикінчать — сидітимеш в підвалі до останнього.

Полонених міняє група Володимира Рубана та кожне відомство окремо. СБУ, військова розвідка, МВС — кожне своїх.

Сепаратисти масово міняють захоплених бійців, коли збираються перебазовуватися. Їм легше віддати й улаштувати піар-акцію, ніж перейматися, як перевезти, де утримувати.

Найлютіші наглядачі — кавказці. Вони б’ють, ґвалтують, голови ріжуть, всіляко знущаються. Російська армія наслідувала кавказьку моду XIX століття, до Першої світової війни. І зараз у них такі ж методи: беруть заручників, добивають полонених, брешуть, порушують слово офіцера, б’ють у спину. Ми воюємо з азіатами. Треба робити акції залякування, тоді вони вгамуються.

Related Images: