Обговорюючи скандал у Одеській школі №40, фігурантом якого стала вчителька Євгенія Балакірєва, ми, традиційно, бачимо вершки. Насправді проблема, котра завдяки школярам сплила на поверхню, буде вирішуватися в Україні ще довго.

Нагадаю перебіг подій. Педагог із 14-річним стажем Євгенія Балакірєва на класній годині озвучила власні антиукраїнські погляди. «Нацгвардія і «Правий сектор» увійшли у двір і розстріляли двох хлопчиків-підлітків та їх мам, тому що у них батьки в ополченні, а маленьку дитину посадили на кіл», — розказала вчителька своїм учням про нібито звірства української армії в зоні АТО на Донбасі. Одна учениця записала цей спіч на диктофон і виклала в мережу. Вже по обіді в понеділок, 6 жовтня, директор школи давала пояснення в районній адміністрації, а саму Балакірєву звільнили з роботи.

З цього місця починаються згадані проблеми. Насамперед юридичного характеру: притягнути вчительку до кримінальної відповідальності за сепаратизм складно, практично неможливо. Бо до повалення конституційного ладу України своєю брехнею Євгенія Балакірєва не закликала. Тут хіба можна покарати за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та наклеп. Але якщо легким переляком відбувся за значно серйозніші речі екс-губернатор Харківщини Михайло Добкін (не кажучи вже про чинного мера Харкова, такого ж одіозного Геннадія Кернеса), посадити яких справді зацікавлені серйозні люди, одеській вчительці можна не хвилюватися.

До речі, судовий процес їй може бути навіть вигідним. В Україні чимало сил, зацікавлених подати подібні суди як кричущий факт порушення прав людини та боротьбу з проявами «іншої думки». Ну, думає шкільна вчителька так, як український політик і, до речі, чинний парламентар Олена Бондаренко! Та не раз і не два кричала з парламентської трибуни про те, що українська армія «вбиває наших дітей». Тепер спокійно очолює медіахолдинг. Маючи не лише змогу, а й право впливати на зміст поширеної підконтрольними їй ЗМІ інформації. Хтось сумнівається, що пані Бондаренко далі просуватиме тему «дітовбивства на Донбасі»? А вчителька Балакірєва – вдячна споживацька аудиторія.

Взагалі, одеський педагог чесніша за київського політика, бо озвучує власну, без лапок, думку безкоштовно. Не є «п`ятою колоною» та платним агентом Кремля. І в цьому проблема номер два. Колеги по роботі та навіть учителі, котрі воліють лишитися неназваними, щиро шкодують… не про те, що сталося, а з приводу звільнення Балакірєвої. Можна було б обмежитися попередженням, доганою, тощо. Та хіба має значення обрана міра покарання? Адже вчителька з подібними поглядами все одно повернеться додому. Де на неї напевне чекає родина, і вона має власних дітей. Також, думаю, в неї є племінники. І ось їм ображена в кращих почуттях Євгенія Балакірєва далі без жодних перешкод говоритиме про звірства української армії.

Навряд чи ці слухачі запишуть близьку людину на диктофон та викладуть слова в мережу наново. Навпаки, вони довірятимуть вчительці. Та напевне вважатимуть порядною чесною людиною. З якою вчинили несправедливо і яка постраждала, бо: наважилася озвучити неприємну правду.

Нарешті – третя проблема: спадщина колишнього міністра освіти України Дмитра Табачника. Не забувайте, що Євгенія Балакірєва – вчитель історії. Науки, яку тоталітарні й авторитарні режими найперше кроять на свій копил. Таким же «істориком» є екс-міністр Табачник. Доказ тому – скандальні підручники для 5 класу, котрі зараз терміново приводяться в порядок. Крім того, Дмитро Табачник кілька років обіймав посаду головного освітянина в державі, яку відверто зневажає. Чи мав право громадянин із такою позицією та з подібними поглядами очолювати важливе міністерство, бути державним службовцем? Ні. Але Табачник ним був. Звільнення його з посади не змінило суті одіозного політика. Проте вчителі історії, й не лише історії, котрі мають погляди Табачника, Бондаренко та Балакірєвої, при цьому залишаючись на посадах – на жаль, не рідкість. Бо «освіта Табачника» зробила й далі робить можливими подібні прецеденти.

Related Images: