Ніякого совка
– Гарно влаштувався. Будинок новий, цегляний. Квартири просторі, хоч на роликах катайся, – зайшовши в гості, сипле компліментами подруга Люба. – Отже, в тебе тут приємні сусіди.
– Чого б це?
– Ну, дивись. Це новобудова – отже, квартири тут не отримують у спадок, а купують. Щоб заробити на таку, треба мати мізки. Розпатланих домогосподарок і безробітних мужиків у розтягнутих треніках тут не побачиш. Ніякого совка.
Цей дім ще навіть не повністю збудований – заселені перші секції. У квартирі, що винаймаю, – стіл, стілець, шафа й надувний матрац. У дворі пофарбували лавки й готуються встановити ліхтарі.
Минає місяць. Справді, більшість мешканців будинку – молоді й ініціативні. Багато малюків: вистачило б на дитсадок. Люди активно знайомляться: на стінах ліфта з’явилися написи маркером: «Катя с 22-го этажа не умеет целоваться» і «Катя, виходь на связь. Серьога з 370-ї». Кілька кнопок у ліфті заліплено жуйками. На підлозі рекламні флаєри.
За три місяці живого місця в ліфті не лишилося. Проблеми Каті сховав напис «Укладка пліткі. Телефон у консєржа» на всю стіну. Плитка в коридорі просить заміни: побилася через техніку й меблі, що ввозили мешканці. Стіну моєї квартири прикрасила довга, наче гілка дерева, тріщина.
– А чем докажете, что это от меня? Может, стена сама просела? – визирає з-за сусідніх дверей чоловік у майці-«алкоголічці». В кінці коридору видно перфоратор, яким він длубав стіни.
За півроку відкрився салон краси «Царіца». Ліхтар у дворі хтось розбив, під лавкою накидали бичків. Надибав житло в іншому місці. Перевозячи речі, побачив, як двоє робітників кріплять до будинку вивіску. Великими золотими літерами написано: «Бар «Тріумфъ». Оттянись!» Запросити Любу?
«Спокушаєш, – відписує вона. – На моєму елітному районі схожа історія. Відкрилося кафе «Кайф». Може, ти до нас?»