Король хохочет над своими голыми подданными, рассказывая им, какие великолепные наряды он им шьет.

Мы просто еще ничего не почувствовали. Именно так президент Виктор Янукович объясняет то, что большинство украинцев еще не осознало улучшения жизни, очевидного для самого президента и его соратников.

«Налицо реальный рост доходов людей, и на основе этого, конечно, улучшение жизни. Но сегодня подавляющее число населения этого пока не почувствовали, а почему?.. Потому что нет продолжительного времени этого…» — пришел к выводу глава государства. И действительно – для того, чтобы ты понял, как тебе замечательно, ты должен прожить с Виктором Федоровичем еще года три – а потом за него проголосовать. А пока что понять, что ты просто не можешь ощутить своего счастья. И дать возможность Партии Регионов доосчастливливать тебя до конца. Не до твоего конца, конечно, а до конца срока президентских полномочий Виктора Федоровича. Ну а потом тебе опять пообещают почувствовать что-нибудь новенькое.

В замечательной сказке Андерсена о платье из пустоты, сшитом для короля ушлыми проходимцами, примерно такие же обещания почувствовать давали королю самозванные портняжки. И король верил, потому что боялся быть несовременным – а в результате вышел голым на улицу и был высмеян народом! Но у нас ситуация куда сказочнее! У нас народ в роли короля, а король – в роли портного. И король хохочет над своими голыми подданными, рассказывая им, какие великолепные наряды он им шьет. Вот шелк, вот парча, вот золотые пуговицы! Разве вы не чувствуете?

А мы не чувствуем. «Межигорье» – чувствуем. Взбесившуюся коррупцию – чувствуем. «Смотрящих» — чувствуем. Гибель экономики – чувствуем. Международную изоляцию – чувствуем. А золотых пуговиц – не чувствуем. И бережных прикосновений иголки умелого портного к ткани – тоже. Может, это вы про «Беркут», так он орудует не иголочками.

Мы не видим роскошного платья, накинутого нашим королем на озябшие плечи страны – но боимся в этом признаться, чтобы в очередной раз не выглядеть обманутыми и покорными. Поэтому в день независимости мы пойдем на парад голыми и счастливыми, надеясь, что когда-нибудь что-то почувствуем. А наш разодетый в парчу и шелка король будет смеяться над нами во все горло со своего трона и показывать на нас пальцами своим откормленным придворным. Это и есть сказка наоборот.

Виталий ПортниковКороль регоче над своїми голими підданими, розповідаючи їм, які чудові наряди він їм шиє.

Ми просто ще нічого не відчули. Саме так президент Віктор Янукович пояснює те, що більшість українців ще не усвідомило поліпшення життя, очевидного для самого президента і його соратників.

«У наявності реальне зростання доходів людей, і на основі цього, звичайно, поліпшення життя. Але сьогодні переважна кількість населення цього поки не відчули, а чому? .. Тому що немає тривалого часу цього …» — прийшов до висновку глава держави. І дійсно — для того, щоб ти зрозумів, як тобі чудово, ти повинен прожити з Віктором Федоровичем ще роки три — а потім за нього проголосувати. А поки що зрозуміти, що ти просто не можеш відчути свого щастя. І дати можливість Партії Регіонів доосчастлівлівать тебе до кінця. Не до твого кінця, звичайно, а до кінця терміну президентських повноважень Віктора Федоровича. Ну а потім тобі знову пообіцяють відчути щось новеньке.

У чудовій казці Андерсена про сукню з порожнечі, зшитому для короля ушлимі пройдисвітами, приблизно такі ж обіцянки відчути давали королю самозвані портняжки. І король вірив, бо боявся бути несучасним — а в результаті вийшов голим на вулицю і був висміяний народом! Але у нас ситуація куди казкові! У нас народ в ролі короля, а король — в ролі кравця. І король регоче над своїми голими підданими, розповідаючи їм, які чудові наряди він їм шиє. Ось шовк, ось парча, ось золоті гудзики! Хіба ви не відчуваєте?

А ми не відчуваємо. «Межигір’я» — відчуваємо. Оскаженілу корупцію — відчуваємо. «Смотрящих» — відчуваємо. Загибель економіки — відчуваємо. Міжнародну ізоляцію — відчуваємо. А золотих гудзиків — не відчуваємо. І дбайливих дотиків голки вмілого кравця до тканини — теж. Може, це ви про «Беркут», так він орудує не голочками.

Ми не бачимо розкішної сукні, накинутого нашим королем на змерзлі плечі країни — але боїмося в цьому зізнатися, щоб в черговий раз не виглядати обдуреними і покірними. Тому в день незалежності ми підемо на парад голими і щасливими, сподіваючись, що коли-небудь щось відчуємо. А наш виряджений в парчу і шовку король буде сміятися над нами на все горло зі свого трону і показувати на нас пальцями своїм вгодованим придворним. Це і є казка навпаки.

Related Images: