Який ще грім мав би луснути, аби українець врешті схаменувся? Може, пора взагалі українську мову заборонити? Як було за царя-батюшки. Українець, якщо його так легенько чоботом придушити, відразу оживає і починає робити різкі рухи.

А я б так сильно не переживав. Ну, що з того, що вони прийняли свій недолугий законопроект? Адже усе, що вони досі понаприймали, можна пізніше відмінити через той самий Конституційний суд. Бо ж голосували чужими картками, а багатьох, хто ніби голосував, у парламенті взагалі не було.

Чи вдасться їм прийняти закон у другому читанні – невідомо. Хитрий лис Литвин каже, що на цій сесії не встигнуть. Чи підпише його президент? Думаю, що ні. Радше відправить на доопрацювання. Бо приймати ту маячню, яку сотворило кілька пройдисвітів, не маючи зеленого поняття про закони мовознавства, можна хіба з бодуна. От як у вівторок і вийшло.

Зате я бачу і вигоди. Уже який-небудь Губський не зможе забити баки своїм виборцям на Черкащині і переконати їх, що у нього державницьке мислення. Голосував з регіоналами – отже зрадник. Таким чином усі тушки нарешті себе надійно поховали.

Проявилася й уся бездарність опозиції. Тут уже така стадія політичної імпотенції, що жодна віагра не допоможе. Є там, звичайно, окремі незламні бійці, але більшість грає у якусь дивну забаву.

Верхівка цілком виразно спродує округи, навмисне виставляючи проти грошовитих олігархів слабеньких кандидатів, яких ті олігархи покладуть лівою ногою у чесній боротьбі. Тут уже навіть і фальсифікувати нічого не треба. Все буде гладко і делікатно.

Вони могли реально зірвати голосування у вівторок, але не зробили цього, бо так домовилися. Навіть Андрія Парубія тримали за руки і не пустили висмикувати картки. Оце герої!

А масове пікетування Верховної Ради у вівторок над вечір здійснювало аж… тридцять осіб. Та це й не дивно, бо опозиція і не закликала нікого до нового Майдану. Вони навіть не усі були в парламенті, коли ставився закон на голосування, а піарилися перед пікетувальниками.

Опозиція так і не озвучила жодних зрозумілих для народу планів, жодних розумних протестних дій. Так ніби було прийнято не закон, який затопче українську мову в малоросійську твань, а щось нейтральне і аполітичне.

Бо якісь там намети у Маріїнському парку – це курям на сміх. Таке враження, що при такій гнилій опозицію нам уже точно гаплик.

Пригадується анекдот із совєтського минулого. Приїхав італійський комуніст в СССР і дуже здивувався, що нема у нас страйків. Йому пояснили, що совєтські люди зовсім інші, у них нема потреби страйкувати.

Італієць попросив, щоб його затвердили директором заводу лише на три дні, а він обіцяє довести робітників до страйків. От він у ранзі директора першого дня повідомив робітникам, що платня їхні наполовину буде урізана. Страйку нема.

Другого дня повідомив, що працюватимуть вони тепер взагалі без платні. І знову нічого. Вкінці дня скликав збори і оголосив, що вирішено завтра усіх робітників повісити. Піднімається рука:

– Скажитє пажалуста, а вєрьовачкі с сабой прінасіть, ілі прафком видаст?

Мені здається, що маємо зараз саме таку ситуацію. Який ще грім мав би луснути, аби українець врешті схаменувся? Може, пора взагалі українську мову заборонити? Як було за царя-батюшки. Українець, якщо його так легенько чоботом придушити, відразу оживає і починає робити різкі рухи. Але якщо чоботом. Пантофлю він ігнорує.

Коли збиралися урізати пільги афганцям і чорнобильцям, ті кинулися штурмувати Раду, але хутко заспокоїлися, коли їх пригостили обіцянками-цяцянками.

Забувши, що так само чинила будь-яка влада, починаючи ще з Давнього Єгипту і Риму – наобіцяти, задурити голови, добитися, аби повстанці розійшлися, а потім їх по одному нейтралізувати, кого купити, а кого настрашити кримінальною справою.

А регіонали, вичекавши зручний момент, тихенько вкінці дня того ж таки вівторка взяли та й пільги врізали. Очевидно, уже певні були в тому, що ніхто знову Раду штурмувати не буде. Бо й нема кому.

Афганці й чорнобильці, як і підприємці, мислять примітивно. Замість того, щоб об’єднатися і висунути вимоги значно ширші, ніж ті, що обмежені інтересами шлунку, вони діяли самостійно, от їх легко й перемогли по одному.

Вмикаю увечері телевізор і слухаю Олександра Єфремова. Вуха в’януть від такої убогої і безпросвітно тупої російської мови. Чоловік навіть не годен вживати слова у правильних відмінках, як який-небудь пастух Берди-балди-оглу, не кажу вже, що з вуст його злітають дивовижні покручі: «Ми, – каже, – нє прятивалісь…», а очка бігають… Мовби його хтось звинуватив у тому, що чужу авторучку спер.

Можливо, для Кремля і такий вєлікій та могучій зійде. Там усяке підбирають. Оно Бацька як російську перетрахіває! У регіоналів ще чимало «косноязичних», деяких ми й не знаємо, бо ніколи не чули. Їх тримають винятково, як кнопкодавів, не дозволяючи давати жодні коментарі, бо як воно рота розкриє, то відразу стане видно, що тупе.

А вже про те, яким чином мав би виконуватися той закон на місцях, і говорити зайве. Ну, хто всерйоз може собі уявити, що в місцях компактного проживання циган, їхні мовні права будуть забезпечені, якщо розмовляють роми на кількох діалектах?

Ото буде сміху, як почнуть роми вимагати технічні та медичні інструкції на рідній мові! Тут українською спробуй знайти інструкцію до побутової техніки, а як і знайдеш, то там така українська, що очі на лоба лізуть.

Подумалося: а чи не вивчити мені караїмську? Мова давня, не розвивалася, лексичний запас невеликий. Не думаю, що доведеться дуже над нею пріти. Винятково для того, щоб добиватися своїх прав. Бо українською вже точно не доб’єшся.Який ще грім мав би луснути, аби українець врешті схаменувся? Може, пора взагалі українську мову заборонити? Як було за царя-батюшки. Українець, якщо його так легенько чоботом придушити, відразу оживає і починає робити різкі рухи.

А я б так сильно не переживав. Ну, що з того, що вони прийняли свій недолугий законопроект? Адже усе, що вони досі понаприймали, можна пізніше відмінити через той самий Конституційний суд. Бо ж голосували чужими картками, а багатьох, хто ніби голосував, у парламенті взагалі не було.

Чи вдасться їм прийняти закон у другому читанні – невідомо. Хитрий лис Литвин каже, що на цій сесії не встигнуть. Чи підпише його президент? Думаю, що ні. Радше відправить на доопрацювання. Бо приймати ту маячню, яку сотворило кілька пройдисвітів, не маючи зеленого поняття про закони мовознавства, можна хіба з бодуна. От як у вівторок і вийшло.

Зате я бачу і вигоди. Уже який-небудь Губський не зможе забити баки своїм виборцям на Черкащині і переконати їх, що у нього державницьке мислення. Голосував з регіоналами – отже зрадник. Таким чином усі тушки нарешті себе надійно поховали.

Проявилася й уся бездарність опозиції. Тут уже така стадія політичної імпотенції, що жодна віагра не допоможе. Є там, звичайно, окремі незламні бійці, але більшість грає у якусь дивну забаву.

Верхівка цілком виразно спродує округи, навмисне виставляючи проти грошовитих олігархів слабеньких кандидатів, яких ті олігархи покладуть лівою ногою у чесній боротьбі. Тут уже навіть і фальсифікувати нічого не треба. Все буде гладко і делікатно.

Вони могли реально зірвати голосування у вівторок, але не зробили цього, бо так домовилися. Навіть Андрія Парубія тримали за руки і не пустили висмикувати картки. Оце герої!

А масове пікетування Верховної Ради у вівторок над вечір здійснювало аж… тридцять осіб. Та це й не дивно, бо опозиція і не закликала нікого до нового Майдану. Вони навіть не усі були в парламенті, коли ставився закон на голосування, а піарилися перед пікетувальниками.

Опозиція так і не озвучила жодних зрозумілих для народу планів, жодних розумних протестних дій. Так ніби було прийнято не закон, який затопче українську мову в малоросійську твань, а щось нейтральне і аполітичне.

Бо якісь там намети у Маріїнському парку – це курям на сміх. Таке враження, що при такій гнилій опозицію нам уже точно гаплик.

Пригадується анекдот із совєтського минулого. Приїхав італійський комуніст в СССР і дуже здивувався, що нема у нас страйків. Йому пояснили, що совєтські люди зовсім інші, у них нема потреби страйкувати.

Італієць попросив, щоб його затвердили директором заводу лише на три дні, а він обіцяє довести робітників до страйків. От він у ранзі директора першого дня повідомив робітникам, що платня їхні наполовину буде урізана. Страйку нема.

Другого дня повідомив, що працюватимуть вони тепер взагалі без платні. І знову нічого. Вкінці дня скликав збори і оголосив, що вирішено завтра усіх робітників повісити. Піднімається рука:

– Скажитє пажалуста, а вєрьовачкі с сабой прінасіть, ілі прафком видаст?

Мені здається, що маємо зараз саме таку ситуацію. Який ще грім мав би луснути, аби українець врешті схаменувся? Може, пора взагалі українську мову заборонити? Як було за царя-батюшки. Українець, якщо його так легенько чоботом придушити, відразу оживає і починає робити різкі рухи. Але якщо чоботом. Пантофлю він ігнорує.

Коли збиралися урізати пільги афганцям і чорнобильцям, ті кинулися штурмувати Раду, але хутко заспокоїлися, коли їх пригостили обіцянками-цяцянками.

Забувши, що так само чинила будь-яка влада, починаючи ще з Давнього Єгипту і Риму – наобіцяти, задурити голови, добитися, аби повстанці розійшлися, а потім їх по одному нейтралізувати, кого купити, а кого настрашити кримінальною справою.

А регіонали, вичекавши зручний момент, тихенько вкінці дня того ж таки вівторка взяли та й пільги врізали. Очевидно, уже певні були в тому, що ніхто знову Раду штурмувати не буде. Бо й нема кому.

Афганці й чорнобильці, як і підприємці, мислять примітивно. Замість того, щоб об’єднатися і висунути вимоги значно ширші, ніж ті, що обмежені інтересами шлунку, вони діяли самостійно, от їх легко й перемогли по одному.

Вмикаю увечері телевізор і слухаю Олександра Єфремова. Вуха в’януть від такої убогої і безпросвітно тупої російської мови. Чоловік навіть не годен вживати слова у правильних відмінках, як який-небудь пастух Берди-балди-оглу, не кажу вже, що з вуст його злітають дивовижні покручі: «Ми, – каже, – нє прятивалісь…», а очка бігають… Мовби його хтось звинуватив у тому, що чужу авторучку спер.

Можливо, для Кремля і такий вєлікій та могучій зійде. Там усяке підбирають. Оно Бацька як російську перетрахіває! У регіоналів ще чимало «косноязичних», деяких ми й не знаємо, бо ніколи не чули. Їх тримають винятково, як кнопкодавів, не дозволяючи давати жодні коментарі, бо як воно рота розкриє, то відразу стане видно, що тупе.

А вже про те, яким чином мав би виконуватися той закон на місцях, і говорити зайве. Ну, хто всерйоз може собі уявити, що в місцях компактного проживання циган, їхні мовні права будуть забезпечені, якщо розмовляють роми на кількох діалектах?

Ото буде сміху, як почнуть роми вимагати технічні та медичні інструкції на рідній мові! Тут українською спробуй знайти інструкцію до побутової техніки, а як і знайдеш, то там така українська, що очі на лоба лізуть.

Подумалося: а чи не вивчити мені караїмську? Мова давня, не розвивалася, лексичний запас невеликий. Не думаю, що доведеться дуже над нею пріти. Винятково для того, щоб добиватися своїх прав. Бо українською вже точно не доб’єшся.

Related Images: