Портников: Европейские социал-демократы начинают понимать, как вляпались, сотрудничая с «регионалами».Портников: Європейські соціал-демократи починають розуміти, як вляпалися, співпрацюючи з «регіоналами».
Европейские социал-демократы начинают понимать, как вляпались, сотрудничая с «регионалами».
Дебаты в Европейском парламенте по украинской ситуации неожиданно продемонстрировали совершенно новую политическую тенденцию: защищать режим Виктора Януковича становится опасно для репутации и собственного будущего. Еще недавно обсуждение ситуации в Украине превращалось в настоящую дуэль между представителями Европейской народной партии, подписавшей соглашение о партнерстве с «Батькивщиной», и социал-демократами, по необъяснимым причинам сотрудничающими с Партией Регионов. Но теперь неразборчивые в связях европейские левые вынуждены оправдываться и обещать, что их брак с новой украинской КПСС не продлится долго.
Сразу оговорюсь, что дружба европейских консерваторов с партией Юлии Тимошенко также вызывает у меня вопросы. Я никогда не понимал, почему это в «Батькивщине» собрались консерваторы, а в Партии регионов — социал, извините за выражение, демократы. Но консерваторам просто больше повезло: их партнеры не выглядят криминализированной группировкой, пытающейся обокрасть целую страну и установить в ней авторитарный режим белорусского образца.
А социал-демократам приходится оправдываться — и поделом! Потому что сама идея установления партнерства с одной из «больших» украинских партий вдогонку к такому же партнерству консерваторов была пагубной, не имела под собой никакой ценностной окраски и понимания постсоветской ситуации и не могла не привести к подобным результатам.
Не будем сейчас обсуждать подлинные цели «Батькивщины», но эта партия хотя бы декларировала приверженность демократии, ее лидеры и активисты участвовали в Оранжевой революции и выступали с поддержкой лозунгов европейской и евроатлантической интеграции своей страны.
А в чем участвовали лидеры и активисты группировки, называющей себя Партией регионов? В «дерибане»? В фальсификации выборов? В уничтожении свободных СМИ? В конституционном перевороте? Как вообще с подобными организациями могут что-то подписывать уважающие себя люди? Как они могут сидеть за одним партийным столом с их нерукопожатными лидерами?
Но, похоже, европейские социал-демократы начинают понимать, как вляпались — иначе не обещали бы коллегам, что решат вопрос о продолжении дальнейшего сотрудничества с «регионалами» по итогам парламентских выборов. Нетрудно предсказать, что Янукович и его партия эти итоги сфальсифицируют. Так что уже осенью их единственным союзником на международной арене останется политический проходимец из Латвии, евродепутат Александр Мирский, прославившийся среди русскоязычного электората своей страны хитом про зайку, которой он гордится, и прочими шансонами.
И это хорошо — потому что господин Мирский сможет не только принимать региональных изгоев в Страсбурге, но и услаждать при случае слух Виктора Федоровича и других межигорских любителей хорошей музыки. Им-то все нипочем. А вот украинским любителям хорошей репутации, всем нашим «олигархам»-министрам с каннским загаром, стоит призадуматься: скоро от этой репутации и вовсе ничего не останется, и друзей за рубежами нашей не такой уж необъятной родины не останется, а останется отдыхать в Крыму и слушать про зайку.
rus.newsru.uaЄвропейські соціал-демократи починають розуміти, як вляпалися, співпрацюючи з «регіоналами».
Дебати в Європейському парламенті по українській ситуації несподівано продемонстрували абсолютно нову політичну тенденцію: захищати режим Віктора Януковича стає небезпечно для репутації і власного майбутнього. Ще недавно обговорення ситуації в Україні перетворювалося на справжню дуель між представниками Європейської народної партії, що підписала угоду про партнерство з «Батьківщиною», і соціал-демократами, з нез’ясовних причин співпрацюють з Партією Регіонів. Але тепер нерозбірливі у зв’язках європейські ліві змушені виправдовуватися і обіцяти , що їхній шлюб з новою українською КПРС не триватиме довго.
Відразу обмовлюся, що дружба європейських консерваторів з партієюЮлії Тимошенко також викликає в мене питання. Я ніколи не розумів, чому це в «Батьківщині» зібралися консерватори, а в Партії регіонів — соціал, вибачте за вираз, демократи. Але консерваторам просто більше пощастило: їх партнери не виглядають криміналізованою угрупованням, яка намагається обікрасти цілу країну і встановити в ній авторитарний режим білоруського зразка.
А соціал-демократам доводиться виправдовуватися — і заслужено! Тому що сама ідея встановлення партнерства з одного з «великих» українських партій навздогін до такого ж партнерству консерваторів була згубною, не мала під собою ніякої ціннісної забарвлення і розуміння пострадянської ситуації і не могла не привести до подібних результатів.
Не будемо зараз обговорювати справжні цілі «Батьківщини», але ця партія хоча б декларувала прихильність демократії, її лідери та активісти брали участь у Помаранчевій революції і виступали з підтримкою гасел європейської та євроатлантичної інтеграції своєї країни.
А в чому брали участь лідери та активісти угруповання, що називає себе Партією регіонів? В «дерибані»? У фальсифікації виборів? У знищенні вільних ЗМІ? У конституційному перевороті? Як взагалі з подібними організаціями можуть щось підписувати поважають себе люди? Як вони можуть сидіти за одним партійним столом з їх нерукопотисним лідерами?
Але, схоже, європейські соціал-демократи починають розуміти, як вляпалися — інакше не обіцяли б колегам, що вирішать питання про продовження подальшої співпраці з «регіоналами» по підсумками парламентських виборів . Неважко передбачити, що Янукович і його партія ці підсумки сфальсифікують. Так що вже восени їх єдиним союзником на міжнародній арені залишиться політичний пройдисвіт з Латвії, євродепутат Олександр Мирський , який прославився серед російськомовного електорату своєї країни хітом про зайчика, якою він пишається, та іншими шансону.
І це добре — бо пан Мирський зможе не тільки приймати регіональних ізгоїв в Страсбурзі, а й тішити при нагоді слух Віктора Федоровича та інших межигірських любителів гарної музики. Їм-то все дарма. А от українським любителям хорошої репутації, всім нашим «олігархам»-міністрам з каннським засмагою, варто задуматися: скоро від цієї репутації і зовсім нічого не залишиться, і друзів за рубежами нашої не такий вже неосяжної батьківщини не залишиться, а залишиться відпочивати в Криму та слухати про зайчика.