МЗС уповноважений заявити!
Немає нічого дивного в тому, з якою швидкістю відреагував російський МЗС на арешт колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Немає нічого дивного і в характері реакції російського МЗС. Дипломати з білокам’яної не стали в унісон з українською опозицією і європейськими політиками співати про неприпустимість політичних репресій.Сухо і холодно російське зовнішньополітичне відомство повідомило, що газові угоди укладені між 2009 року укладалися в суворій відповідності з національним законодавством двох держав і міжнародним правом, і на їх підписання були отримані необхідні вказівки Президентів Росії та Україні.
Реакція російського МЗС є найкращим доказом фарсу розігрується нині в Києві. На відміну від рядового телеглядача з Донецька і Львова, який нині рве кольчугу на грудях, вболіваючи «за торжество правосуддя» або «проти політичних репресій», співробітники МЗС РФ та Газпрому точно знають, що саме відбувається в Києві.
Відчуття насуваються проблем вже зараз змушує їх судорожно клацати по клавішах калькуляторів, підраховуючи потенційні збитки російського газового монополіста.Однак розберемося в ситуації. Відмотати картинку трохи назад.
У 2009 році урядом прем’єра Тимошенко було укладено договір з Росією про постачання газу в Україну. Після укладення договору українська преса криком кричала про те, що ціна газу для України протягом року підскочить до $ 360 за куб. Правда після програшу Тимошенко на президентських виборах якось випадково з’ясувалося, що середня ціна на газ для України в 2009 році склала $ 228. Плюс — Росія пробачила Україну всі штрафні санкції за недобір газу. Україна простив, а Польщі, Румунії і західним партнерам — ні. Як прем’єру Тимошенко вдавалося так спритно домовлятися з Газпромом — досі загадка.
Тим не менш, зараз Тимошенко судять, в тому числі за перевищення службових повноважень при укладанні газової угоди з росіянами. Опозиція вже підняла, хай, мовляв справжня причина судових переслідувань — не дати Юлії Тимошенко взяти участь у майбутніх парламентських і президентських виборах. Тимошенко — далеко не ангел. У період її прем’єрства вистачало і злодійства і «мутних схем». Проте незрозумілий дивний інтерес до цієї справи з боку російського МЗС? Стараннями російських ЗМІ Юлії Тимошенко створено імідж мало не радикальної націоналістки і русофобкі. За логікою Кремль повинен радіти її арешту! А він?
Любов до міфотворчості зіграло з Кремлем злий жарт. Свого часу ті ж самі російські ЗМІ створили імідж «проросійської партії» команді президента Януковича. Зараз, після безрезультатних переговорів по Митному союзу вже очевидно, що цей імідж тріщить по швах.
Справа в тому, що будь-яка проросійська сила в Україну просто приречена на маргінез. Умовно кажучи, всіх українських політиків можна розділити на «романтичних націоналістів» і «буржуазних націоналістів». Ющенко і Тимошенко були націоналістами-романтиками, з Москвою вони сварилися в основному зі спірних питань історії та світогляду двох країн. Регіонали ж — це націоналісти буржуазні. Їх діями керують не абстрактні поняття, а матерія, побачивши яку вони втрачають волю як слон від риб’ячого жиру в мультфільмі про братів Колобков. Матерія ця — гроші.
Регіонали не дарма впираються вступу до Митного союзу — співробітництво ЄС їм набагато вигідніше. Росію теж зрозуміти можна — у неї маса поточних витрат, на носі вибори, а експерти вже стверджують, що збалансувати бюджет РФ наступного року стане можливо тільки при ціні нафти $ 147 за барель. А тут Німеччина заявляє, що ніяких додаткових обсягів газу вона купувати не збирається. Так Німеччина з Італією давно вимагають від Газпрому зниження ціни на газ. У таких умовах підвищення газу для України — це не помста за невступ до Митного союзу, це банальне затикання дір у власному бюджеті.
Ось тільки й України платити більше не бажає. І оскільки нинішня українська влада це висуванці саме металургійних баронів, питання про зниження ціни на газ (без віддачі корови яку доїть влада, т е «Нафтогазу») перед українською владою стоїть ребром. Але на що може розраховувати Україна в умовах монопольних поставок газу в Україну росіянами?
На це питання зуміла відповісти у своїй статті шеф-редактор видання «Лівий берег», відома українська журналістка Соня Кошкіна. Кінцева мета посадки Тимошенко — не помста, а підстава для розірвання газових контрактів з Росією.
Коли суд винесе постанову, що Тимошенко перевищила при укладанні контрактів свої повноваження — Верховна Рада з радістю денонсує договір як незаконний і ласкаво просимо домовлятися по-новій. Реакція Росії очікувана — вона кинеться перекривати для Україні газовий вентиль. Однак існує таке хитре обставину як підземні газосховища, розташовані як на зло в Івано-Франківській області Україна, без використання яких експорт російського газу до Європи не реальний.Денонсація договору означатиме і розірвання договору про оренду українських ПГС, а це означає, що під загрозою опиниться весь російський газовий експорт до Європи. Тут вже і Європа вимагатиме від Росії домовлятися. Що залишиться тоді Росії? Відмовитися від експорту? Танки в Україна вводити? Не смішно.
Однак Росія кинеться будувати «потоки» і обійдеться без Україну, скажете ви. Правильно. Обійдеться. Саме тому Україна вже зараз зайнялася розробкою газових родовищ на своєму чорноморському шельфі і впровадженням технології сланцевого газу. У колись нафтоносних районах Карпат знаходяться значні газові запаси.Хоче Росія втратити ринок в 40 млрд кубів газу? Будь ласка! Чистий бізнес — нічого особистого.
Рішення про арешт Тимошенко приймали не в Печерському суді Києва. Його приймали в Адміністрації президента. Приймали зі скреготом зубовним — факт арешту явно додав 5-6% до рейтингу Тимошенко. Проте влада пішла на цей крок — занадто серйозні гроші зібрані на кону. У Москві наміри української влади зрозуміли правильно. МЗС Росії відреагував у той же день.
Эхо Москвы